ситуація і не була під контролем
злість нікуди не пропаде
ті хто йшли розкидалися болем
не зміняться навіть коли сонце останній раз упаде
в черговий раз
відриваючи крила мухам
знайди собі
більш гідне виправдання
І коли знову підеш шукати правду
Згадай який шар фарби лежить на ній
в черговий раз через грати пальців
протягнувши червону нитку
боляче і так сумно спостерігай
як час піском не змиє
ту злість що не розтане
на сонці як вода замерзла
ще сотні тисяч тому років
і ця біда як сито відсіває людей
які б не мали бути мертві
в очах всіх тих хто їх вважав найнепорушнішим плечем
відривай крила мухам
тебе не засудить ніхто
відривай крила мухам
тебе не засудить ніхто
та хто ж тебе засудить коли ти сам ніхто
ми стали майстрами що по собі залишають лайно
я збагатив свій внутрішній світ твоїми слізьми
і я вже не максимально бідний а просто убогий
іскри не врятують від всепропалюючої пітьми
ніякий компас не приведе на дорогу
у пошуках спільної мови
не забувайте підточувати лезо
і знайшовши золоту середину
витирайте кров з кулаків
високі кабінети душі
не вміщають бюрократів любові
вкритись товстезним шаром землі
лиш би не залишатись собою
ми занадто уперті щоб здатись
занадто утомлені щоби піти
ми вже не в змозі дізнатись куди
куди ведуть коріння що видно з під мутної води